Сан-Франциско: Чайнатаун
Чайнатаун у Сан-Франциско - найстаріший та найбільший Чайнатаун у Північній Америці.
У середині 1840-х, після поразки в першій опіумній війні з Великобританією, у Китаї відбулася серія природних катастроф, що призвели до голоду, селянських бунтів і повстань. Зрозуміло, що коли звістка про золото і можливості у далекому Sun Gum (Золота гора - китайська назва Америки) дійшла до Китаю, багато китайців вирішили шукати своє щастя у далекій країні.
Перші китайські іммігранти, 2 чоловіки та жінка, припливли до Сан-Франциско 1848 року. Більшість новоприбулців отримало роботу на золотодобувних шахтах. І якщо спочатку в китайських робітниках бачили дешеву робочу силу, то потім, коли їхня кількість почала сильно зростати, в них почали бачити загрозу. Не дивлячись на прийняття різноманітних законів, які б мали обмежити імміграцію, потік китайців до США не припинявся.
Незабаром після 1854 року золоті запаси Каліфорнії почали виснажуватися, лихоманка стала сходити нанівець, а китайські іммігранти вирушили на пошуки нової роботи. У лютому 1855 року 50 китайських робітників взяли на будівництво Центральної Тихоокеанської залізниці, в у 1857 році вже 12000 вихідців з Китаю прокладали колії до Східного узбережжя. Оскільки вони погоджувалися працювати за невелику плату, тим самим знижуючи в цілому рівень зарплати і позбавляючи місць білих робітників, в суспільстві стали наростати антикитайські настрої, які вилилися у прийняття цілої низки законів, явно спрямованих проти китайських іммігрантів.
Саме це в результаті призвело до появи у 1882 році Закону про виключення китайців, який припиняв подальшу імміграцію та забороняв китайцям займати державні посади. Лише китайці, прямі родичі яких вже перебували у США, мали право в’їхати до країни. І якщо перевірка європейця на імміграційнйі станції займала до 2 днів, то китайців тримали у пункті перевірки в середньому 2 тижні. Їм задавали купу питань, примушували заповнити довжелезні форми, аби попередити в’їзд фальшивих родичів. Треба визнати, що це був перший імміграційний закон США, який був спрямований проти однієї нації - китайців. Він проіснував аж до 1943 року, після якого 105 громадянам Китаю дозволявся в’їзд до США на рік.
Китайці були сильно дискриміновані у той період. Їм забороняли володіти приватною власністю, не допускали до багатьох видів робіт. Землетрус та пожежа 1906 року менше ніж за хвилину зробили те, чого бажала більшість мешканців Сан-Франциско вже понад сорок років - знищили Чайнатаун вщент. Проте китайці спромоглися і в цій складній ситуації знайти користь для себе. Знищено було все, в тому числі й адміністративні будівлі, де зберігались іміграційні документи й архіви. Люди почали подавати на відновлення документів про громадянство, в тому числі і ті, хто ніколи того громадянства не мав. А вже щойно отримавши громадянство починали процеси возєднання сім’ї. Це спричинило цілу хвилю іммігрантів, що увійшли в історію як “діти на папері”.
З часом Сан-Франциско розвивався та розширювався, але Чайнатаун залишався на тому ж місці. Коли деякі китайці вже не могли собі дозволити жити у Чайнатауні через зростання вартості оренди житла, вони переселялися в інші частина міста. Так утворилися великі китайські спільноти у районах Сансет та Річмонд. Це нагадує аналогічний процес з Чайнатауном на Манхеттені, який вже втратив статус району, в якому проживає найбільша кількість китайців у Нью-Йорку.
А зараз я покажу, як виглядає Чайнатаун у наші дні.
Читайте також про Чайнатаун у Нью-Йорку та Сан-Франциско
comments powered by Disqus